Хуторо-Чаплинська середня загальноосвітня школа Васильківського району Дніпропетровської області



  


історія нашого села

Дніпропетровщина.  Це куточок, де ми народились. Це степи , гаї, ставки. Легенький вітерець, що розчісує коси струнких берез. Це голоси птахів, що завжди звеселяють душу своїм чудесним співом. І поміж цієї краси загубилося село Хуторо-Чаплине.

село Хуторо-Чаплине
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Район/міськрада Васильківський район
Рада Шевченківська сільська рада
Код КОАТУУ 1220788804
Картка на сайті ВР Хуторо-Чаплине 

Село Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської областi розташоване на південному-сході Дніпропетровської області, село межує на заходi із селищем Чаплине, на пiвночi – з селом Свиридове, на сходi - з селом Тараново, на пiвденному сході із Яблунівкою Покровського району. Вiддаль до кожного села 2-3 км. За 3 км на захід вiд села проходить Придніпровська залiзниця. Через село проходить шосе районного значення. Відстань до районного центру становить –  35 км.

А виникло село на початку XX ст. Перши­ми поселенцями були селяни   із Криворізької та Веселої слобід (зараз це - села Григорівка Васильківського району та Маломимихайлівка Покровського району). Село Хуторо-Чаплине утворилося після Столипінської аграрної реформи, коли селянам почали надавати земельні наділи- відруба. Селяни отримували свої відруба на значній відстані від своїх домівок і потім вони почали будувати тимчасове житло поблизу своїх відрубів.

Такі поселення називали – хуторами. Друга половина назви нашого села походить від назви річки Чаплинки, яка бере початок на території села. Історія до­несла до нас відомості, що першими поселенцями стали Варакути, Помазани, Бондаренки та інші. Селяни були вільними і дуже бідними. Будували невеличкі хати. Стелю настилали лише над тією кімнатою, де жили, над усім же приміщенням розміщався лише дах. Пе­реселенці займалися землеробством, ча­сто ходили заробляти гроші на будівниц­тво залізниці Юзівка - Катеринослав.

1917 рік увійшов в історію перемо­гою Великої Жовтневої соціалістичної революції. Але в країні було неспокій­но. На села робили набіги різні банди, грабували населення. До наших днів збереглась пам'ять про ті страшні дні. Доказом цього є  могили, де поховані червоноармійці, які боро­лися за зміцнення радянської влади на селі. Але прізвища цих героїв невідомі. Школярі доглядають за могилою за­гиблих воїнів, вшановують їх пам'ять.

      В 1928 році у Хуторо-Чаплине   створено ТСОЗ, до якого вступили селяни. Але колективізація проходила із застосуванням сили. У селян відбирали худобу, реманент, а хто не був згоден, то тих називали куркулями та відправляли в Сибір. У 30-му колективі­зацію повністю завершили, а колгосп назвали "Спільна праця". Для зміцнення колгоспу в села були направлені більшови­ки. Було створено чотири селянські бригади. В 1929 році колгосп отримав першого трактора. В цьому ж  році створено і комсомольську організацію. Піонерська та комсомольська організації брали актив­ну участь у громадсько-корисній роботі села й колгоспу. За роки довоєнних п'яти­річок господарство зміцніло. МТС мали вже достатньо техніки, щоб обслуговувати колгоспи. На території села було створено цех по випалюванню червоної цегли. Майстром у цеху був Бондаренко Федот Микитович.

   Але не можна не згадати трагічні події 1932-33 років, коли голод забрав життя багатьох жителів села. За офіційними даними  від голоду померло близько 30 чоловік.

    У 1934 році із Курської області до нашого села насильно було перселено сім'ї Абакумових, Кузнєцових, Купріних,  Лук'янових, Мартинових та інших.

У 1939 році  було збудовано сільський клуб, який у роки війни був шпиталем.

   Мирну працю жителів села пе­рервала війна. Активісти разом з части­ною господарства, техніки евакуювалися на схід. Для організації підпільної роботи з фашистами були залишені комуністи і комсомольці. 1 жовт­ня 1941 року німці захопили село, почалися важкі часи окупації. Активну участь у боротьбі з фа­шистськими загарбниками брали і піо­нери. Прикладом мужності був піонер Гриша Голондій, який, допомагаючи радянським танкістам, потрапив до фашистів і був розстріляний. Багато односельців побувало на фронтах війни. Хто повернувся, а хто назавжди залишився на полі бою. У селі відкрито меморіал на честь загиблих у роки війни.

Уродженцями села є Герої Радянського Союзу – Нортенко Василь Іванович (праворуч)   та Кайда Анатолій Григорович ( ліворуч).

Після перемоги нашої армії над фа­шистською Німеччиною довелося знову відбудовувати зруйноване господар­ство.  У 1962 році  ство­рили колгосп "Прогрес". Головою колгоспу призначили Тимошенко П.А. У 1965 році збудовано контору у центрі села. Головами колгоспу також були:  ЗигалоВ.Ф., Маланчук Г.І., Лисенко В.Д., Супрун С.А., Пилипов М.М.. Багато добрих справ зробили керівники господарства для села. У 1967 році було відкрито ФАП, дитячий садок і магазини. У 1969 році відкрито Хуторо-Чаплинську ВШ, яка у 1984 році стала середньою. У 70-х роках  збудовано МТФ та майстерню у тракторній бригаді, яку більше  двадцяти років очолював Плішак І.Ф.. У 1997 році збудовано двоповерховий будинок. У 90-х роках було газифіковано центральну вулицю, школу.

         У Хуторо-Чаплине    росли і плодо­носили великі колгоспні сади. На колгосп­них ланах місцеві механізатори досягали великих успіхів у вирощенні ранніх і пізніх зернових. У 1998 році колгосп "Прогрес" припинив своє існування. На території колгоспу утворено фермерські господарства та одноосібні підпрємства. Нинішнє село Хуторо-Чаплине    відрізняється від того, яким воно було сто років тому. В селі чтири вулиці, дві з них газифі­ковані. Будинки у селі цегляні, або оштукатурені, вкриті шифером, черепицею. Кожна сім'я має присадибну ділянку, підсобне господарство. Звичайно з перебудовою, реформуванням сільського господар­ства рівень життя жителів села змінив­ся не в кращий бік, більшість залиши­лася без роботи, тому молодь виїздить у пошуках кращої долі до   міста, але частина залишається. Адже, кругом добре, а вдома краще.